Україна вшановує – святителя Іоанна Шанхайського

 

 

2 липня Православна Україна вшановує свого видатного сина
– святителя Іоанна (Максимовича), архієпископа Шанхайського
і Сан-Франциського.

Народився він наприкінці ХІХ століття на Слобожанщині – в селищі
Адамівка Харківської області. Сила релігійності та чистота життя
маленького хлопчика настільки вплинули на його гувернантку – француженку,
що вона під впливом спілкування із ним прийняла Православ’я.Походив
святитель зі старовинного козацько-старшинського роду Максимовичів-
Васильківських, відомості про який фіксуються з ХVІІ століття.
Найвідоміший з представників цієї української династії – прославлений
у лику святих митрополит Іоанн Тобольський, просвітитель Сибіру на
початку ХVІІІ століття.Зауважимо, що один з прадідів святителя Іоанна
Шанхайського, Дмитро Максимович, був генеральним осавулом та суддею
Війська Запорізького, палким прихильником гетьмана Мазепи; ще один
– знаменитий вчений та етнограф ХІХ століття, Михайло Максимович,
дослідник української старовини і фольклору; саме його ім’я носить
бібліотека Київського Університету.

Кривавий вихор перевороту 1917 року змусив представників роду
Максимовичів шукати порятунку від знищення за кордоном. Так
майбутній святитель опинився спочатку в Белграді, де прийняв
чернечий постриг, а згодом – в емігрантському Шанхаї – саме там
він стає єпископом.

Щоденне служіння Літургії і безперервна молитва, яка була настільки
глибокою, що нагадувала бесіду з Богом – ось що складало сенс життя
владики Іоанна. А ще – віддане служіння ближньому: щоденне
відвідування хворих, сповідь та причащання Христових Таїн.
При цьому, коли стан хворого ставав критичним, святитель
приходив до нього в будь-який час дня чи ночі, довго молився
біля ліжка, і часто ставалося диво, коли по молитвах святителя
до життя повертались безнадійно хворі.

Після Другої Світової війни руська спільнота змушена була емігрувати
з Китаю та опинилась на тихоокеанському острові Тубабао, що був
розташований на шляху страшних сезонних тайфунів, які руйнували
його (траплялися там) кілька разів на рік. Коли черговий руський
біженець запитав про тайфуни місцевого філіппінця, той заспокоїв
його, кажучи, що приводу для хвилювання немає, адже «ваш святий
благословляє табір кожну ніч на всі чотири сторони». І, дійсно,
за час перебування на острові святителя Іоанна – цебто понад
27 місяців – жоден тайфун не потурбував Тубабао і його мешканців,
натомість невдовзі після його від’їзду страшний ураган зруйнував
на ньому усі будівлі.

Запам’ятала Іоанна Максимовича й Західна Європа. Збереглась
зворушлива згадка про те, як одна француженка, коли її діти
починали хворіти, виганяла їх на вулицю в тому місці, де проходив
владика Іоанн, просила благословити їх, і після цього вони завжди
одужували. В усіх європейських лікарнях знали про єпископа і
кликали його до важко хворих в незалежності від віросповідання
– тому що коли він молився, Бог був милостивий.

Один паризький католицький священик, закликаючи до християнського
життя молодь, зауважував: «Ви вимагаєте доказів, ви кажете, що
зараз немає ані чудес, ані святих. Навіщо теоретичні докази, якщо
сьогодні вулицями Парижа ходить святий Іоанн Босий»? Дійсно,
владика, зневажаючи розкіш, ходив в старому одязі і босоніж,
натомість мав від Бога неоціненний скарб любові і благодаті.

П.С.

Христос в Євангелії промовляє: «Царство Небесне подібне до скарбу,
захованого на полі, який чоловік, знайшовши, приховав, і, радіючи з
того, йде і продає все, що має, та й купує те поле».

Тож шукаймо цей скарб щодня і пам’ятаймо: знайти його можна лише в
скарбниці чистого серця, зігрітого любов’ю – так, як зробив це
святитель Іоанн Шанхайський.

Святителю, отче Іоанне, моли Бога за нас та за твою рідну Україну!
Христос посеред нас!

Ми на Facebook
Погода

St. Nicholas Monastery
Kharkiv-Poltava diocese
Ukrainian Autocephalous Orthodox Church